одушевляти

Одушевля́ти. Надихати. Де ж у народу нема рідної інтеліґенциї, там не може розвинути ся жадне почуте національне, жаден интерес до держави, там не може розвинути ся такий патріотизм, що одушевляв би цілий нарід (Б., 1895, 11, 1)

// рос. одушевлять — надихати.

Значення в інших словниках

1. одушевляти — одушевля́ти дієслово недоконаного виду одухотворяти  Орфографічний словник української мови
2. одушевляти — Надихувати, натхнути, запалювати, запалити, позапалювати, захоплювати, захопити, позахоплювати, збуджувати, збудити, позбуджувати, оживлювати, оживляти, оживити, пооживлювати, пооживляти, див. ентузіязм  Словник чужослів Павло Штепа
3. одушевляти — ОДУШЕВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОДУШЕВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. одушевля́ть; док., кого, що. Те саме, що одухотворя́ти. Вони [слов'яни] одушевляли природу і наділяли її людськими властивостями (з навч. літ.); Я ..  Словник української мови у 20 томах
4. одушевляти — НАДИХА́ТИ (НАДИ́ХУВАТИ) на що, чим і без додатка (викликати душевне піднесення, натхнення, спонукати до благородних, високих дій), НАСНА́ЖУВАТИ чим і без додатка, ЗАПА́ЛЮВАТИ підсил., ОКРИЛЯ́ТИ (ОКРИ́ЛЮВАТИ) без додатка, підсил.  Словник синонімів української мови
5. одушевляти — ОДУШЕВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОДУШЕВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. одушевля́ть; док., перех. Те саме, що одухотворя́ти. Вони [слов’яни] одушевляли природу і наділяли її людськими властивостями (Іст. СРСР, І, 1956, 35). Я..  Словник української мови в 11 томах