одушевляти
ОДУШЕВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОДУШЕВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. одушевля́ть; док., кого, що.
Те саме, що одухотворя́ти.
Вони [слов'яни] одушевляли природу і наділяли її людськими властивостями (з навч. літ.);
Я .. не зношу визискування та кривди людської, це моя провідна думка, це мене одушевляє, бо вийшло з моїх духовних потреб (Н. Кобринська).
Словник української мови (СУМ-20)