окружник
Окру́жник. Циркуляр. З Петербурга доносять, що головна управа по ділам печати розіслала до газет, підозріних о лібералізм, окружник (Б., 1895, 10, 3)
// порівн. пол. okrężny — 1) кільцевий, 2) обіжний, пересувний, okólnik — циркуляр, pismo okólne (okrężne) — циркуляр.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.