потентат
Потента́т. Можновладець, багатій, магнат. В промовах внескодавців містив ся біль галицкої мужицкої душі, якій безсовісні польскі потентати рабують останну віру в справедливість (Б., 1907, 73, 1)
// пол. potentat — можновладець, багатій, магнат; порівн. потентат, лат. — можновладця, володар, магнат (СЧС, 341).
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.