потручувати

Потру́чувати. Вираховувати, стягати. Коли б слуга з вини господаря заслаб, то господар мусить єго власним коштом лічити і не сьміє тих видатків на ліки потручувати із заслуженини (См.-Стоцький, Громада, 15)

// пол. potrącić — 1) зачепити, штовхнути, 2) перен. зачепити, торкнутися справи, 3) відрахувати, вирахувати, стягнути.

Значення в інших словниках

1. потручувати — потру́чувати дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. потручувати — -ую, -уєш і потручати, -аю, -аєш, недок., потрутити і потручити, -учу, -учиш, док., перех., діал. 1》 Штовхати. || Гнати. 2》 перен. Спонукати до певної дії, поведінки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потручувати — ПОТРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, ПОТРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОТРУ́ТИТИ, ПОТРУ́ЧИТИ, у́чу, у́чиш, док., кого, що, діал. 1. Штовхати. Семенко все бігав, все робив, що мама казала, і раз по раз потручував молодші сестри (В.  Словник української мови у 20 томах
4. потручувати — ГНА́ТИ (змушувати рухатися в певному напрямку), ГОНИ́ТИ, ТУ́РИТИ розм., ТУРЛЯ́ТИ розм., ТУРЛИ́ТИ діал., ТУРЯ́ТИ діал., ПОТРУ́ЧУВАТИ діал., ПОТРУЧА́ТИ діал., ПУ́ДИТИ діал.; ГАНЯ́ТИ (туди й назад або багато разів). — Док.  Словник синонімів української мови
5. потручувати — ПОТРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш і ПОТРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОТРУ́ТИТИ і ПОТРУ́ЧИТИ, у́чу, у́чиш, док., перех., діал. 1. Штовхати. Семенко все бігав, все робив, що мама казала, і раз по раз потручував молодші сестри (Стеф.  Словник української мови в 11 томах