Українська літературна мова на Буковині

призволити

Призво́лити. Дозволити. Ухвалено призволити черновецкій громаді затягнути позичку 65. 000 зр[иньских] на будову касарні для краєвої оборони (Б., 1895, 5, 3)

// пол. przyzwalać — дозволяти.

Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.

Значення в інших словниках

  1. призволити — призво́лити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. призволити — див. призволяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. призволити — ПРИЗВО́ЛИТИ див. призволя́ти.  Словник української мови у 20 томах
  4. призволити — ДОЗВОЛЯ́ТИ кому що (давати згоду на здійснення чогось), ДОПУСКА́ТИ кого, ДАВА́ТИ з інфін., ДАВА́ТИ ПРА́ВО, ПІДПУСКА́ТИ до чого, розм., ПРИПУСКА́ТИ кого, що, розм., ПОЗВОЛЯ́ТИ розм., ЗВОЛЯ́ТИ розм., ПРИЗВОЛЯ́ТИ розм., БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ кого на що, уроч.  Словник синонімів української мови
  5. призволити — Призво́лити, -во́лю, -во́лиш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. призволити — ПРИЗВО́ЛИТИ див. призволя́ти.  Словник української мови в 11 томах
  7. призволити — Призволити, -ся см. призволяти, -ся.  Словник української мови Грінченка