Українська літературна мова на Буковині

примітити

Примі́тити. Відзначити, підкреслити. Примітити лиш хочу, що навіть тут, в Чернівцях, поставлені при школах гр[еко]-ор[ієнтальні] катехити і душпастирі, котрі не знають по-руски (Б., 1895, 6, 2)

// порівн. рос. отметить, приметить — відзначити, підкреслити; пол. podkreślić — відзачити, підкреслити.

Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.

Значення в інших словниках

  1. примітити — примі́тити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. примітити — див. примічати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. примітити — ПРИМІ́ТИТИ див. приміча́ти.  Словник української мови у 20 томах
  4. примітити — ПОМІ́ТИТИ (сприймаючи зором, слухом тощо, звернути увагу на когось, щось, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТИТИ, ПІДМІ́ТИТИ, СПОСТЕРЕГТИ́, ВІДЗНА́ЧИТИ, ЗАУВА́ЖИТИ (ЗАВВА́ЖИТИ) розм., ЗАМІ́ТИТИ розм., ЗАПРИМІ́ТИТИ розм., ПІЙМА́ТИ розм., НАСТЕРЕГТИ́ розм.  Словник синонімів української мови
  5. примітити — ПРИМІ́ТИТИ див. приміча́ти.  Словник української мови в 11 томах
  6. примітити — Примітити см. примічати.  Словник української мови Грінченка