Українська літературна мова на Буковині

приобіцяти

Приобіця́ти. Пообіцяти. Пан посол др. Волян сказав, що я зломив так само слово, як він, позаяк я приобіцяв словом чести, що вступлю до клюбу Гогенварта (Б., 1895, 12, 3)

// пол. przyobiecać — пообіцяти.

Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.

Значення в інших словниках

  1. приобіцяти — приобіця́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. приобіцяти — див. приобіцювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. приобіцяти — ПРИОБІЦЯ́ТИ див. приобі́цювати.  Словник української мови у 20 томах
  4. приобіцяти — приобіцяти пообіцяти (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. приобіцяти — ОБІЦЯ́ТИ (зобов'язуватися зробити щось, діяти певним чином), ОБІЦЯ́ТИСЯ розм.; НАХВАЛЯ́ТИСЯ розм. (хвастовито); ОБІЩА́ТИ розм., ОБІЩА́ТИСЯ заст., розм., ОБРІКА́ТИ заст., ОБІЦЮВАТИ діал., ПРИРІКА́ТИ діал., ПРИОБІ́ЦЮВАТИ діал. — Док.  Словник синонімів української мови
  6. приобіцяти — ПРИОБІЦЯ́ТИ див. приобі́цювати.  Словник української мови в 11 томах
  7. приобіцяти — Приобіця́ти, -ця́ю, -єш гл. Пообѣщать. Що ти мені приобіцяєш за твої діти? Гн. І. 22.  Словник української мови Грінченка