припадково

Припадко́во. Випадково. Річ учителя дійти до того, чи відповідь дитини самойстіна, чи не підказав її сусід, або чи, може, ученик припадково її не відгадав (Канюк, 1911, 79)

// пол. przypadkowo — випадково.

Значення в інших словниках

1. припадково — припадко́во прислівник випадково незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. припадково — діал. Присл. до припадковий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. припадково — ПРИПАДКО́ВО, заст. Присл. до припадко́вий. І от раз юнак той припадково Здибав у якімось закамарку Свою паню, а вельможі жінку В блудодійстві із одним слугою (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
4. припадково — припадково випадково (ст): Якісь двоє дальших колеґ Богдана з його бюра, стрічені припадково на вулиці (Лисяк); Питаний мусів дослівно повторити з “ пам'яті те, що нам передше продиктував професор, а що пан професор цього сам не умів, тому...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. припадково — ВИПАДКО́ВО присл. (не передбачаючи, не сподіваючись; за збігом обставин), НЕНАРО́КОМ, НЕСПОДІ́ВАНО, НЕПЕРЕДБА́ЧЕНО, ЧА́СОМ, ПОМИЛКО́ВО рідше, ВИ́ПА́ДКОМ рідко, ПРИПА́ДКОМ діал., ПРИПАДКО́ВО діал. Про Ширяєва Тарас довідався випадково (О.  Словник синонімів української мови
6. припадково — ПРИПАДКО́ВО, діал. Присл. до припадко́вий. І от раз юнак той припадково Здибав у якімось закамарку Свою паню, а вельможі жінку В блудодійстві із одним слугою (Фр., XI, 1952, 327); Витягав [Славко гроші] також з кишенів, як батько спав, а він припадково ні (Март., Тв., 1954, 265).  Словник української мови в 11 томах