пристроїти
Пристро́їти. Прибрати, нарядити, прикрасити.
/ образно. Спомини про його при війську перебуте життя зміняли його цілковито, і здавалося, він бачив усю велич, усю красу і знеслість того часу аж тепер, і се поривало його. Він пристроював кожний і найдрібніший епізод фантастично, говорив, мов поет, і брехав, віруючи свято в те, що говорив (Коб., Земля, 264)
// пол. przystroić — 1) прикрасити, прибрати, 2) нарядити, оздобити.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.