причинитися
Причини́тися, причиня́тися. Долучитися (до чогось), допомогти, сприяти в якійсь справі. Русини не мають богатих боярів, вони материяльно найбіднійший нарід сего краю, але мимо того платять сорозмірно найбільші податки, позаяк рускі повіти є властивими податниками краю, отже головно причиняють ся до витвореня краєвого фонду, що більшість сеї в[исокої] палати рік-річно виймає із сеї миски найситніші кусні для волоских цілий, а уділ Русинів зводить на якнайменыие (Б., 1895, 10, 2); Не вільно давати пожички на такі ріжні домашні видатки, що мають лиш спожити ся, н. пр., весілє, обіди, одежу, коралі і т. д., бо такі видатки не причиняють ся до піднесеня господарства, до побільшеня зарібку або доходів (См.-Стоцький, Порадник, 40); “Ніобу” я посвятила старому і щирому приятелеві нашого дому — лікареві одному, котрий один причинився до того, щоб я з тяжкої недуги сяк-так вирвалася і що моя дорога мама ще межи живучими (Коб., Листи, 161, 573); Книжочка ся причинила ся чимало до розвою кас; і люди порозуміли з неї вигоду каси, а иньші навчили ся як се товариство закладати і провадити (Канюк, 1906, 4); Завзиваємо їх [буковиньских Українців], щоби причинили ся і своєю лептою до пошанованя найбільшого Українця[...] Хто коли-небудь читав чи чув хоч одне вогненне слово безсмертного Кобзаря, не зможе і не сьміє відказати ся зложити єму глибокий поклін, не поскупить малої лепти (Б., 1909, 65, 1); Полюбивши мого батька, а з тим і його рідну мову, [мама] переступила без вагань на його просьбу на його віру, причинившись так до основаня чисто української хати (Коб., Про себе саму, 46)
// пол. przyczynić się, przyczyniać się — посприяти (чомусь), вплинути (на щось).
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.