причинитися

Причиня́тися, -ня́юся, -єшся

сов. в. причини́тися, -ню́ся, -нишся, гл.

1) Притворяться, притвориться (о дверяхъ, крышкѣ и пр.).

2) Прибавляться, прибавиться. А диви но, кілько причинилося села. Камен. у.

3) — до чого. Содѣйствовать, способствовать, поспособствовать чему, участвовать въ чемъ. Чуб. VI. 99.

Значення в інших словниках

1. причинитися — причини́тися 1 дієслово доконаного виду зачинитися нещільно причини́тися 2 дієслово доконаного виду долучитися до якоїсь справи  Орфографічний словник української мови
2. причинитися — Причини́тися, причиня́тися. Долучитися (до чогось), допомогти, сприяти в якійсь справі. Русини не мають богатих боярів, вони материяльно найбіднійший нарід сего краю, але мимо того платять сорозмірно найбільші податки...  Українська літературна мова на Буковині
3. причинитися — I див. причинятися I. II див. причинятися II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. причинитися — ПРИЧИНИ́ТИСЯ¹ див. причиня́тися¹. ПРИЧИНИ́ТИСЯ² див. причиня́тися².  Словник української мови у 20 томах
5. причинитися — ПРИЛУЧА́ТИСЯ (починати брати участь у дії, яка виконується іншими, у розпочатій ким-небудь справі тощо), ПРИЧИНЯ́ТИСЯ, ПРИЧАЩА́ТИСЯ розм. — Док.: прилучи́тися, причини́тися, причасти́тися. Гей, брати! Поки не пізно, Прилучаймось враз до праці (П.  Словник синонімів української мови
6. причинитися — ПРИЧИНИ́ТИСЯ¹ див. причиня́тися¹. ПРИЧИНИ́ТИСЯ² див. причиня́тися².  Словник української мови в 11 томах