протоколувати
Протоколува́ти. Вести протокол, записувати. Ярема не знав, чи то ява, чи сон, чи справді був він минувшого місяця тілько разів під “Чорним орлом", як єму жінка з свого протоколу відчитувала, що пробув там за місяць 146 годин, повернув 11 раз аж по півночи, стратив там 17 зр[иньских]? [...]Хто кого побідив? Хто сорому набрав ся ? “По, милий друже, як гадаєш? Будемо ще далі протоколу вати, чи станемо обоє жити так, щоб ні одно з нас не мало що записувати до чорної книги? " (“Подружний протокол”, Б., 1895, 9, 2)
// пол. protokołować — вести протокол.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.