прохід
Прохі́д. Прогулянка. Парасолі від дощу, з чистого анґлійского шовку, як також палиці для проходу (Б., 1899, 35, 4, рекл.); У мене така робота, що й на проходи не ходжу (Маковей, Листи, 546); [Моя улюблена вчителька] не вчителювала більше в публічній школі — почала хоріти, алея була її вибраниця, з котрою вона любила ходити на довгі проходи і захоплювати її своїм чудовим даром мов, оповідаючи їй богато поважних і поучних епізодів (Коб., Про себе саму, 50)
// порівн. пол. przechadzka — прогулянка.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.