резидувати
Резидува́ти. Перебувати, мешкати. В третім [покої] резидує уоружена неприступна власть, до котрої бігають щохвилі через той “мій покій“ з страху непритомні вояки, минаючи попри мене (Коб., Листи, 23, 284)
// пол. rezydować — перебувати, мати резиденцію.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.