сидіти
Си́діти. Жити, мешкати. Женитися не хотів, бо, як казав, своєї власної хати не мав, а в винаймленій не хотів сидіти. Гонор не позволяв. Не був із такого роду, щоб, оженившися, іти зараз на жіноче або комірне (Коб., Земля, 225)
// укр. діал. сидіти — мешкати (в певному місці).
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.