слідуючий
Слі́дуючий.
1. Наступний. Лишаючи обшир- нійше справозданє очевидця до слідуючого числа, скажемо натепер тілько, що на віче явило ся зо 500 осіб (Б., 1899, 35, 3).
2. Такий. Адміністративна комісия позваляє собі припоручити соймови до принятя слідуючу резолюцию (Б., 1899, 35, 1)
// рос. следующий — наступний, такий.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.