файний
Фа́йний. Гарний, добрий, чудовий. Статя Твоя про Франка в "Зорі” дуже файна! (Маковей, Листи, 549); І лише тому, що я з Тобою за пан-брат і що Ти такий “файнии’ хлопец, кричу я так грімко (також при помочи ґазети), бо інакше — признавши ся — я не у всякого “доктора " єго “вченість ” пошаную; суть бо доктори — non docti, як і люди — не людяні (Маковей, Листи, 552); Відтак буду до Лесі Українки писати. Достала-м вчора від неї дуже файний лист (Коб., Листи, 73, 408)
// пол. fajny, розм. -чудовий, якнайкращий, надзвичайний; нім. fein — гарний, чудовий, добрий; бук. діал. файний — гарний, добрий, чудовий.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.