файний
ФА́ЙНИЙ, а, е, діал.
1. Гарний.
Гори наші, гаї наші, файна полонино, Нема ліпшої від тебе, наша Верховино (з народної пісні);
Господар дому чемно запросив нас сідати. Тримався він з великою статечністю, мав рівну поставу. Добре поголений, одягнений у .. файний кептар (Т. Масенко);
Баби хотіли переконатися, чи попадя молода, чи файна .. І тут вражіння [враження] було добре: попадя виглядала, як квіточка (Г. Хоткевич);
Недурно в його Карпатах такі файні співаночки співають про цей широкий край (Д. Бедзик);
Погода тут файна. Хоч часами вітер приносить дощі (М. Коцюбинський).
2. Добрий (у 5, 8 знач.).
[Юрасик:] А в хаті наша баба умирає. У неї тиф... і лікаря немає. Допоможіть, у вас є файні ліки (П. Воронько).
Словник української мови (СУМ-20)