любий

лю́бий

Любий, любий, любимий, перший-ліпший, перший-кращий, будь-який, кожний, усякий, улюблений

«У нашій школі любий учень розповість біографію Тараса Шевченка», — кажуть навіть учителі, замість того, щоб висловитись правильно: «Кожний (або всякий, будь-який, перший-ліпший, перший-кращий) учень розповість біографію».

Прикметник любий означає не «будь-який», як у російській мові любой, із якого й скалькували ті, що не знають гаразд української мови, нібито українське любий, а — «милий»: «Ні, любий, я тобі не дорікаю» (Леся Українка); «Дихни на повні груди, народе любий мій!» (П. Тичина), — або «приємний»: «Така люба рілля, що дитина виросла б, коли б посадив» (М. Номис).

Інколи трапляється не тільки в сучасній публіцистиці, а й у художніх творах прикметник любимий, що має тенденцію витиснути давній прикметник улюблений: «Вишивання — це її любима робота». Та чи є потреба в такій заміні? Давно відомий прикметник улюблений цілком передає те поняття, що його вкладають у любимий: «Улюбленим заняттям Антосі було малювання» (О. Донченко); «І шлють усі хвалу й привіт улюбленій країні...» (Н. Забіла) .

Іноді прикметник улюблений виступає синонімом слова коханий: «Вона бачила Ольгу... на таємних сходинах з улюбленим» (І. Франко).

Близькими за своїм значенням до прикметника улюблений є іменники улюбленик («...я був улюблеником у сім’ї». — М. Коцюбинський) та улюбленець — відповідники до російських слів любимец, баловень.

Значення в інших словниках

1. любий — (який викликає любов) дорогий, милий, жаданий, поет, ненаглядний.  Словник синонімів Полюги
2. любий — лю́бий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. любий — (серцю) дорогий, близький; (друг) милий, б. з. люб'язний; (гість) приємний, жаданий; як ім. ЛЮБИЙ <�ЛЮБА>, коханий <�кохана>, любчик <�любця>, дуся.  Словник синонімів Караванського
4. любий — див. бажаний; коханий; чоловік  Словник синонімів Вусика
5. любий — [л'убией] м. (на) -бому/-б'ім, мн. -б'і  Орфоепічний словник української мови
6. любий — -а, -е. 1》 Який викликає любов до себе; дорогий та близький серцю. 2》 Те саме, що коханий 1). || Сповнений кохання. 3》 у знач. ім. любий, -бого, ч.; люба, -бої, ж. Той (та), кого люблять, кохають. 4》 Якого люблять; коханий (у 3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. любий — 1. кожний, всілякий, будь-який 2. це улюблений  Словник чужослів Павло Штепа
8. любий — ЛЮ́БИЙ, а, е. 1. Який викликає любов до себе; дорогий і близький серцю. – От люба в нас дитина Юрко! – часом говорила Маруся до чоловіка (І.  Словник української мови у 20 томах
9. любий — світ не ми́лий (не лю́бий) кому. Хто-небудь зневірився, відчув байдужість, відразу до життя. Одного часу став мені світ не милий. Так мені тяжко, так мені було важко, наче ота скеля лягла на мої груди (І.  Фразеологічний словник української мови
10. любий — ДОРОГИ́Й (який викликає високі почуття, близький серцю, необхідний), МИ́ЛИЙ, РІ́ДНИЙ, ЛЮ́БИЙ, ЗАПОВІ́ТНИЙ, ЗАВІ́ТНИЙ рідше, ДОРОГОЦІ́ННИЙ підсил., СВЯЩЕ́ННИЙ підсил., СВЯТИ́Й підсил.  Словник синонімів української мови
11. любий — ЛЮ́БИЙ, а, е. 1. Який викликає любов до себе; дорогий і близький серцю. — От люба в нас дитина Юрко! — часом говорила Маруся до чоловіка (Н.-Лев., III, 1956, 288); — Тимко любий мені — і все тут! З ним хоч на край світу піду (Тют.  Словник української мови в 11 томах