закон спадаючої граничної корисності

(англ. law of diminishing marginal utility)

відповідно до якого корисність кожної нової одиниці спожитого товару чи послуги зменшується внаслідок насичення потреб. Даний закон (зазвичай досліджуваний у рамках мікроекономіки) – один з перших, що доводить існування наукового самоменеджменту.