акцепт

рос. акцепт

(від латин. acceptus — прийнятий) — зобов'язання (згода) платника (трасата) на оплату або гарантування у визначений термін оплатити переказний вексель (тратту), виставлений до оплати рахунок, задовольнити інші вимоги про оплату. А. оформляється у вигляді напису "акцептовано" на платіжному документі (платіжній вимозі) з підписом, скріпленим печаткою. А. називають: а) згоду банку сплатити суми, вказані у платіжних документах (тоді вважається, що документ акцептований); б) V міжнародному праві — односторонню заяву про прийнятність умов договору і зобов'язання щодо його дотримання; в) одну Зі форм безготівкових розрахунків між господарськими структурами . При акцептних операціях банк отримує від платника належні суми на підставі представлених постачальником розрахункових документів, а до їх отримання він кредитує постачальника в межах вартості відвантаженої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). При цьому платник зобов'язаний сплатити зазначені у платіжних документах суми або повідомити банк письмово про відмову від оплати з відповідною мотивацією. В основному використовується негативний (мовчазний) А., коли платіжне доручення вважається акцептованим за умови, якщо протягом визначеного часу (звичайно 3 дні) покупець не відмовився від платежу. Позитивний А. передбачає письмову згоду покупця на сплату кожної платіжної вимоги. В окремих випадках А. товару може застосовуватись як санкція до постачальника, який порушує умови договору стосовно обсягів, комплектності чи якості. Оплата продукції може відбуватися лише після повної відповідності кількості, комплектності, якості продукції умовам, зазначеним у договорі (контракті).

Значення в інших словниках

1. акцепт — акце́пт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. акцепт — -у, ч. 1》 фін. Форма розрахунків, за якої платіжна вимога, виписана постачальником, оплачується банком тільки після згоди боржника. || Напис на векселі, що потверджує згоду того, хто має сплатити вексель. 2》 юр.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. акцепт — АКЦЕ́ПТ, у, ч. 1. фін. Форма безготівкових розрахунків, за якої платіжна вимога, виписана постачальником, оплачується банком тільки після згоди боржника. Найбільш розповсюдженими формами розрахунку є акцепт і акредитив (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. акцепт — (англ. aссеptance) 1. згода вступити в договір відповідно до пропозиції (оферти) другої сторони. 2. зобов’язання платника (трасата) оплатити переказний вексель (тратту) за настання вказаного в ньому строку.  Економічний словник
5. акцепт — акце́пт (від лат. acceptus – прийнятий) 1. Згода на оплату грошових і товарних документів, оформлена відповідним написом на них; одна з форм безготівкових розрахунків між організаціями. 2. юрид. Згода з пропозициєю (офертою) іншої сторони укласти угоду на умовах, зазначених у пропозиції.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. акцепт — АКЦЕ́ПТ, у, ч. 1. фін. Форма розрахунків, при якій платіжна вимога, виписана постачальником, оплачується банком тільки після згоди боржника. Найбільш розповсюдженими формами розрахунку є акцепт і акредитив (Матер.-техн. постач..  Словник української мови в 11 томах