варіаційний

рос. вариационный

1. Те, що є варіацією чого-небудь. У математичній статистиці — розділ, що вивчає розподіл кількісних ознак у статистичних сукупностях. 2. Варіаційне числення — методи значень найбільших і найменших числових виразів, що залежать від вибору однієї або кількох функцій (функціоналів).

Значення в інших словниках

1. варіаційний — варіаці́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. варіаційний — Вариативный — variable, variational — *variabel — той, що є варіацією чогось, змінний; В. с т а т и с т и к а — частина математичної статистики, яка вивчає розподіл кількісних ознак у статистичних сукупностях;...  Гірничий енциклопедичний словник
3. варіаційний — -а, -е. Прикм. до варіація. Варіаційна статистика спец. — розділ статистики, в якому застосовується математичний аналіз для вивчення суспільних і природних явищ. Варіаційне числення мат. — один з важливих розділів математичного аналізу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. варіаційний — ВАРІАЦІ́ЙНИЙ, а, е. Стос. до варіації. Варіаційна і підголоскова поліфонічна природа народної музики випливає з імпровізаційного характеру народного хорового виконання (з наук. літ.); Ще раз вивірені варіаційні таблиці показували певний виразний процес деградації сорту (М. Івченко).  Словник української мови у 20 томах
5. варіаційний — варіаці́йний той, що є варіацією чогось, змінний; ¤ в-а статистика – частина математичної статистики, яка вивчає розподіл кількісних ознак у статистичних сукупностях; ¤ в-е числення – розділ математики...  Словник іншомовних слів Мельничука
6. варіаційний — ВАРІАЦІ́ЙНИЙ, а, е. Прикм. до варіа́ція. Варіаційна і підголоскова поліфонічна природа народної музики випливають з імпровізаційного характеру народного хорового виконання (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 145); Вже з кінця XVI ст.  Словник української мови в 11 томах