гурт —
гурт 1 іменник чоловічого роду група гурт 2 іменник чоловічого роду архітектурна деталь
Орфографічний словник української мови
гурт —
Гурт. У сполуч. гурт на гурт — більш-менш, в середньому. Якби лічити на кождий гектар (фальча) землі на цілу Буковину, гурт на гурт навіть...
Українська літературна мова на Буковині
гурт —
[гурт] -ту /-та, м. (ў) -т'і, мн. -тие, -т'іў (група)
Орфоепічний словник української мови
гурт —
I -а і -у, ч. 1》 Зібрання, скупчення людей на протилежність одній людині. || Група людей, що знаходяться близько один від одного. || Сукупність осіб, об'єднаних спільною метою, певними ознаками, властивостями.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гурт —
В гурті й каша їсться. В товаристві все робиться легше і приємніше. Гуртом і батька добре бить. Жарт. Таке ж саме значення, як і попереднього прислів'я.
Приповідки або українсько-народня філософія
гурт —
(-у) ч. крим. Гуртожиток. СЖЗ, 33; ЯБМ, 1, 254.
Словник жарґонної лексики української мови
гурт —
див. багато; ватага
Словник синонімів Вусика
гурт —
(нім. Gurt, букв. – пояс, підпруга) 1. Арка з тесаних клинчастих каменів, що укріплює ребра хрестового склепіння. 2. Зріз, ребро карбованої монети.
Словник іншомовних слів Мельничука
гурт —
не гурт кого, чого. Небагато, мало. — В тебе не гурт було розуму й ззамолоду (І. Нечуй-Левицький); — Щось тут і хат не гурт видно,— сказав Кайдаш (І. Нечуй-Левицький); — В нас зараз не гурт грошей,— сказав тато (М.
Фразеологічний словник української мови
гурт —
АНСА́МБЛЬ (художній колектив співаків, музикантів, танцюристів); ГУРТ, ГРУ́ПА (перев. естрадний). Вокально-інструментальний гурт; В Авіньйоні, потім в Арлі і в Марселі бачив я фольклорні, як тут кажуть, групи — ансамблі пісні й танцю (М. Рильський).
Словник синонімів української мови
гурт —
Гурт, -ту, -тові, в -ті; гурти́, -ті́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
гурт —
ГУРТ¹, а́ і у, ч. 1. Зібрання, скупчення людей на протилежність одній людині. А вже коли сварка розпочнеться, то хлопець тоді зовсім тікає від гурту (Донч., VI, 1957, 151); — Що одинаку — справжня біда, то для гурту крапля лише (Крот., Сини..
Словник української мови в 11 томах
гурт —
(нім. — пояс) 1. Застаріла і помилкова назва профільного ребра хрестового або зірчастого склепіння у середньовічних німецьких спорудах (докл. див. нервюра).
Архітектура і монументальне мистецтво
гурт —
Гурт нар. Много. Употребляется преимущественно съ отрицаніемъ: не. Не гурт у мене грошей: так там який карбованець лишився. Та й дичини було не гурт-то потраплю піймати. Левиц. І. 122. --------------- Гурт, -та м. 1) Стадо (о скотѣ).
Словник української мови Грінченка