декрет

рос. декрет

(фр. decret, від латин. decretum — постанова, указ) — 1. Постанова вищої державної інстанції з якогось питання, що має силу закону. 2. Урядовий акт, який видається в порядку виконання, управління, в доповнення чи зміну законодавчих актів.

Значення в інших словниках

1. декрет — Декре́т: — присуд [48;XX] Мене не хотіли випустити на вольну ногу для рекурсу і тим змусили прийняти декрет [XX] — рішення, присуд [X] — судовий присуд; з високим декретом: з довголітнім присудом [II]  Словник з творів Івана Франка
2. декрет — декре́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. декрет — Постанова, ухвала, указ, закон, едикт, універсал; пор. АКТ, ГРАМОТА.  Словник синонімів Караванського
4. декрет — [деикрет] -та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў  Орфоепічний словник української мови
5. декрет — -у, ч. 1》 Постанова уряду, що має силу закону; указ, закон. 2》 Урядовий акт, що видається в порядку виконання, управління, на відміну від законодавчих актів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. декрет — Наказ, див. приказ  Словник чужослів Павло Штепа
7. Декрет — Надзвичайне розпорядження Великого майстра, обов’язкове до виконання усіма членами Братства, що належать до певної юрисдикції.  Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
8. декрет — Суд, судження, присуд, судове рішення, судова постанова чи ухвала, вирок, устав, статут, традиція, рада  Словник застарілих та маловживаних слів
9. декрет — декре́т (франц. decret, від лат. decretum – постанова, указ) 1. Постанова верховної влади з якогось питання, що має силу закону, напр. у Стародавньому Римі – акт сенату, консула, імператора.  Словник іншомовних слів Мельничука
10. декрет — Нормативний акт, який має силу закону, хоча й видається не парламентом, а ін. гілкою влади (президент, уряд).  Універсальний словник-енциклопедія
11. декрет — УКА́З (розпорядження, наказ уряду, верховної влади, що має силу закону), ПОСТАНО́ВА, ДЕКРЕ́Т, АКТ, УНІВЕРСА́Л, ЕДИКТ. Укази президента; Урядова постанова; Декрет про мир; Четвертий універсал Центральної Ради...  Словник синонімів української мови
12. декрет — Декре́т, -ту, -тові; -ре́ти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
13. декрет — ДЕКРЕ́Т, у, ч. Постанова уряду, що має силу закону; указ, закон. 18 січня 1919 р. Український Радянський уряд ухвалив Декрет про відокремлення церкви від держави (Іст.  Словник української мови в 11 томах
14. декрет — Декрет, -ту м. Приговоръ, рѣшеніе. Ирод. Ирод теє чує, дає декрет і подписує: «нехай ся дитина згине». Чуб. ІІІ. 374.  Словник української мови Грінченка