декрет —
Декре́т: — присуд [48;XX] Мене не хотіли випустити на вольну ногу для рекурсу і тим змусили прийняти декрет [XX] — рішення, присуд [X] — судовий присуд; з високим декретом: з довголітнім присудом [II]
Словник з творів Івана Франка
декрет —
декре́т іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
декрет —
-у, ч. 1》 Постанова уряду, що має силу закону; указ, закон. 2》 Урядовий акт, що видається в порядку виконання, управління, на відміну від законодавчих актів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
декрет —
Наказ, див. приказ
Словник чужослів Павло Штепа
Декрет —
Надзвичайне розпорядження Великого майстра, обов’язкове до виконання усіма членами Братства, що належать до певної юрисдикції.
Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
декрет —
Суд, судження, присуд, судове рішення, судова постанова чи ухвала, вирок, устав, статут, традиція, рада
Словник застарілих та маловживаних слів
декрет —
декре́т (франц. decret, від лат. decretum – постанова, указ) 1. Постанова верховної влади з якогось питання, що має силу закону, напр. у Стародавньому Римі – акт сенату, консула, імператора.
Словник іншомовних слів Мельничука
декрет —
Нормативний акт, який має силу закону, хоча й видається не парламентом, а ін. гілкою влади (президент, уряд).
Універсальний словник-енциклопедія
декрет —
УКА́З (розпорядження, наказ уряду, верховної влади, що має силу закону), ПОСТАНО́ВА, ДЕКРЕ́Т, АКТ, УНІВЕРСА́Л, ЕДИКТ. Укази президента; Урядова постанова; Декрет про мир; Четвертий універсал Центральної Ради...
Словник синонімів української мови
декрет —
ДЕКРЕ́Т, у, ч. Постанова уряду, що має силу закону; указ, закон. 18 січня 1919 р. Український Радянський уряд ухвалив Декрет про відокремлення церкви від держави (Іст.
Словник української мови в 11 томах
декрет —
рос. декрет (фр. decret, від латин. decretum — постанова, указ) — 1. Постанова вищої державної інстанції з якогось питання, що має силу закону. 2. Урядовий акт, який видається в порядку виконання, управління, в доповнення чи зміну законодавчих актів.
Eкономічна енциклопедія
декрет —
Декрет, -ту м. Приговоръ, рѣшеніе. Ирод. Ирод теє чує, дає декрет і подписує: «нехай ся дитина згине». Чуб. ІІІ. 374.
Словник української мови Грінченка