лігатура

рос. лигатура

1. Метал, який вводять у сплави благородних металів, щоб поліпшити їхні властивості. 2. Дві або три з'єднані між собою літери на одній ніжці 3. З'єднане написання двох чи більше літер одним письмовим знаком (напр., англ. & (and).

Значення в інших словниках

1. лігатура — лігату́ра іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. лігатура — -и, ж. 1》 Зображення одним письмовим знаком двох або декількох літер. 2》 мет. Домішка міді або олова до золота, срібла, платини для надання сплаву більшої твердості. 3》 мед. Перев'язка кровоносної судини з метою зупинки кровотечі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лігатура — (лат. ligatura — зв’язок) — 1. Знак нотопису, що з’єднує дві однакові за висотою ноти — ліга. 2. Зв’язана група нот в мензуральній нотації, де ритмічне значення кожної ноти залежить від її положення в групі.  Словник-довідник музичних термінів
4. лігатура — ЛІГАТУ́РА, и, ж. 1. Зображення одним письмовим знаком двох або декількох літер. У текстах “Вісників законів державних” відзначаємо системне вживання лігатур (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. лігатура — лігату́ра (лат. ligatura, від ligo – зв’язую) 1. Допоміжний сплав (напр., феросплав), який додають до розплавлених металів (сплавів), щоб змінити їхній хімічний склад і властивості.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. лігатура — ЛІГАТУ́РА, и, ж. 1. Зображення одним письмовим знаком двох або декількох літер. 2. мет. Домішка міді або олова до золота, срібла, платини для надання сплаву більшої твердості. 3. мед. Нитка і т. ін., якою перев’язують кровоносну судину, щоб спинити кровотечу.  Словник української мови в 11 томах
7. лігатура — (лат. — зв'язувати) Кілька переплетених літер. Часто вживались в санскритському, грецькому і арабському письмі, отримуючи символічне значення.  Архітектура і монументальне мистецтво