виборна особа, яка очолює міські органи самоврядування. В Україні — міський голова.
Eкономічна енциклопедія
Значення в інших словниках
мер —
мер іменник чоловічого роду, істота міський голова
Орфографічний словник української мови
мер —
-а, ч. 1》 Голова міської адміністрації. || Глава виконавчої влади в місті. 2》 Голова муніципалітету в ряді країн (США, Англії, Франції тощо).
Великий тлумачний словник сучасної мови
мер —
Посадник, див. бургомістр, градоначальник
Словник чужослів Павло Штепа
мер —
МЕР, а, ч. Виборча особа, що очолює місцеві органи самоврядування. Річ держав помічник мера, Перед ратушею ставши (Леся Українка); У Кардіффі нас прийняла мер міста, лейбористка Єлена Еванс (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови у 20 томах
мер —
(франц. maire, від лат. major – старший) у ряді буржуазних країн виборна службова особа, що очолює місцеві органи самоврядування.
Словник іншомовних слів Мельничука
мер —
I у Франції виборний гол. муніципальної ради, водночас представник державної адміністрації у громаді. II найменша частинка, яка повторюється, молекули полімеру.
Універсальний словник-енциклопедія
мер —
МЕР, а, ч. Голова муніципалітету в ряді країн (США, Англії, Франції тощо). Річ держав помічник мера, Перед ратушею ставши (Л. Укр., IV, 1954, 198); У Кардіффі нас прийняла мер міста, лейбористка Єлена Еванс (Наука.., 1, 1960, 59).
Словник української мови в 11 томах