спонтанний

рос. спонтанный

1. Той, що виникає несподівано, раптово, не під впливом зовнішніх подій і причин, а внаслідок причин внутрішнього характеру. 2. Мимовільний.

Значення в інших словниках

1. спонтанний — спонта́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. спонтанний — [спонтан:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і  Орфоепічний словник української мови
3. спонтанний — -а, -е. 1》 Викликаний внутрішніми причинами, без впливу, дії ззовні. Спонтанне випромінювання. 2》 Мимовільний. Спонтанна регресія мед. — регресія під гіпнозом. Спонтанна ремісія — зменшення або пом'якшення симптомів хвороби або розладу, що не залежить від будь-якого терапевтичного втручання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. спонтанний — Раптовий, вибуховий, наглий, нагальний, несподіваний, див. спішний  Словник чужослів Павло Штепа
5. спонтанний — СПОНТА́ННИЙ, а, е. Викликаний внутрішніми причинами, без впливу, діяння ззовні. Найцікавіша особливість ядерної реакції поділу полягає в тому, що вона супроводиться самовільним (спонтанним) випусканням нейтронів (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
6. спонтанний — спонта́нний (лат. spontaneus – довільний) 1. Тон, що виникає не під впливом зовнішніх дій і причин, а внаслідок внутрішніх причин – власного саморуху; самодіючий. 2. Мимовільний.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. спонтанний — СПОНТА́ННИЙ, а, е. Викликаний внутрішніми причинами, без впливу, діяння ззовні. Найцікавіша особливість ядерної реакції поділу полягає в тому, що вона супроводиться самовільним (спонтанним) випусканням нейтронів (Курс фізики, III, 1956, 374)...  Словник української мови в 11 томах