лема

ЛЕМА — положення, яке обґрунтовується особливим чином задля доведення теореми. Л. сама може бути теоремою, якщо її доводити незалежно (не у контексті доказу теореми).

Значення в інших словниках

1. лема — ле́ма іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. лема — I -и, ж. 1》 Допоміжна теорема, необхідна для доказу іншої. 2》 Твердження, яке визнане істинним і яке використовують для доведення іншого твердження. II -и, ж. Вексельна мітка – найменування документа словом "вексель", включеним в його текст, мовою, якою складено документ.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лема — ЛЕ́МА¹, и, ж. Допоміжна теорема, необхідна для доказу іншої. Лемою називається допоміжна теорема, з допомогою якої доводиться наступна теорема (з навч. літ.). ЛЕ́МА², и, ж., лінгв. 1. Початкова, канонічна форма слова. 2. Те саме, що вока́була 3.  Словник української мови у 20 томах
4. лема — ле́ма (від грец. λήμμα – надходження, засновок) матем. допоміжне твердження, яке використовують при доведенні однієї або кількох теорем.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. лема — Допоміжне твердження, яке використовується для доведення однієї або декількох теорем.  Універсальний словник-енциклопедія
6. лема — Ле́ма, -ми; ле́ми, лем  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. лема — ЛЕ́МА, и, ж. Допоміжна теорема, необхідна для доказу іншої. Лемою називається допоміжна теорема, з допомогою якої доводиться наступна теорема (Геом., І, 1956, 99).  Словник української мови в 11 томах