лема

ЛЕМА — положення, яке обґрунтовується особливим чином задля доведення теореми. Л. сама може бути теоремою, якщо її доводити незалежно (не у контексті доказу теореми).

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лема — ле́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. лема — I -и, ж. 1》 Допоміжна теорема, необхідна для доказу іншої. 2》 Твердження, яке визнане істинним і яке використовують для доведення іншого твердження. II -и, ж. Вексельна мітка – найменування документа словом "вексель", включеним в його текст, мовою, якою складено документ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лема — ЛЕ́МА¹, и, ж. Допоміжна теорема, необхідна для доказу іншої. Лемою називається допоміжна теорема, з допомогою якої доводиться наступна теорема (з навч. літ.). ЛЕ́МА², и, ж., лінгв. 1. Початкова, канонічна форма слова. 2. Те саме, що вока́була 3. Словник української мови у 20 томах
  4. лема — ле́ма (від грец. λήμμα – надходження, засновок) матем. допоміжне твердження, яке використовують при доведенні однієї або кількох теорем. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. лема — Допоміжне твердження, яке використовується для доведення однієї або декількох теорем. Універсальний словник-енциклопедія
  6. лема — Ле́ма, -ми; ле́ми, лем Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. лема — ЛЕ́МА, и, ж. Допоміжна теорема, необхідна для доказу іншої. Лемою називається допоміжна теорема, з допомогою якої доводиться наступна теорема (Геом., І, 1956, 99). Словник української мови в 11 томах