легітимність
ЛЕГІТИМНІСТЬ — засвідчення або доведення законності й обґрунтованості існування соціально значущих дій, статусів чи інституцій. У вузькому розумінні, Л. розглядається через звернення до певних норм, напр. до чинних законів або до звичаїв. Поняття Л. в широкому розумінні започаткував Вебер у своїй соціології права. Л. гарантується лише внутрішньо (1. афективно, 2. ціннісно-раціонально, 3. релігійно) і тільки через очікування певних зовнішніх наслідків. У феноменології поняття Л. розуміється найбільш широко: це сенсова об'єктивація, що створює значення "другого порядку", інтегрує соціальні значення, інституціоналізовані суспільством. Бергер та Лукман вказують на впорядкувальний характер Л., що співвідносить кожну соціальну дію, інституцію з усією сукупністю людських значень у символічному універсумі як спосіб буття. В сучасній філософії та соціології проблема Л. плідно досліджувалася Гьоффе (Л. справедливого правопорядку), Луманом (теорія Л. права), Габермасом (Л. правової держави).
В. Нечипоренко
Значення в інших словниках
- легітимність — легіти́мність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- легітимність — -ності, ж. Довіра до закону, влади, уряду; законність. Великий тлумачний словник сучасної мови
- легітимність — ЛЕГІТИ́МНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до легіти́мний. Об'єктивною метою політичної реформи є підвищення легітимності влади (з наук. літ.); Від “конфігурації” партійної системи значною мірою залежатиме легітимність та ефективність політичної системи (з газ. Словник української мови у 20 томах
- легітимність — (англ. legitimacy) довіра до закону, влади уряду. Економічний словник
- легітимність — рос. легитимность законність дій або підтвердження законності повноваження, права діяльності фізичних чи юридичних осіб. Eкономічна енциклопедія