лема
ЛЕ́МА¹, и, ж.
Допоміжна теорема, необхідна для доказу іншої.
Лемою називається допоміжна теорема, з допомогою якої доводиться наступна теорема (з навч. літ.).
ЛЕ́МА², и, ж., лінгв.
1. Початкова, канонічна форма слова.
2. Те саме, що вока́була 3.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лема — ле́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- лема — I -и, ж. 1》 Допоміжна теорема, необхідна для доказу іншої. 2》 Твердження, яке визнане істинним і яке використовують для доведення іншого твердження. II -и, ж. Вексельна мітка – найменування документа словом "вексель", включеним в його текст, мовою, якою складено документ. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лема — ле́ма (від грец. λήμμα – надходження, засновок) матем. допоміжне твердження, яке використовують при доведенні однієї або кількох теорем. Словник іншомовних слів Мельничука
- лема — Допоміжне твердження, яке використовується для доведення однієї або декількох теорем. Універсальний словник-енциклопедія
- лема — ЛЕМА — положення, яке обґрунтовується особливим чином задля доведення теореми. Л. сама може бути теоремою, якщо її доводити незалежно (не у контексті доказу теореми). Філософський енциклопедичний словник
- лема — Ле́ма, -ми; ле́ми, лем Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лема — ЛЕ́МА, и, ж. Допоміжна теорема, необхідна для доказу іншої. Лемою називається допоміжна теорема, з допомогою якої доводиться наступна теорема (Геом., І, 1956, 99). Словник української мови в 11 томах