проблема

ПРОБЛЕМА (від грецьк. πρόβλημα — задача, утруднення) — клас завдань, що потребують практичного розв'язання в нестандартних умовах, чи евристична ситуація, яка пов'язана з неоднозначністю, можливістю альтернативних рішень. Зокрема, при розв'язанні П. може не бути попередньо заданого методу, його знаходять у процесі роботи. Для наукової П. характерне усвідомлення суперечності між знанням і дійсністю або суперечності в самому знанні. Коли знання виявляється несумісним саме із собою, П. набуває форми антиномій і парадоксів. Вирішення наукової П. не просто розширює сферу знання, а й поглиблює його розуміння. Звідси випливає значущість проблемного навчання для формування світоглядної культури.

Значення в інших словниках

1. проблема — пробле́ма іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. проблема — ПРОБЛЕМА – ПРОБЛЕМАТИКА Проблема. Складне питання, завдання, що потребує розв’язання, вивчення, дослідження: економічна проблема, методична проблема, проблема роззброєння, складність проблеми, аналізувати проблему. Проблематика.  Літературне слововживання
3. проблема — див. ПИТАННЯ.  Словник синонімів Караванського
4. проблема — -и, ж. Складне теоретичне або практичне питання, що потребує вирішення, вивчення, дослідження.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. проблема — Справа, див. питання  Словник чужослів Павло Штепа
6. проблема — ПРОБЛЕ́МА, и, ж. Складне теоретичне або практичне питання, що потребує розв'язання. – Нехай мене Господь боронить, щоб я бралася за таку проблему, котрої закінчення непримінно [неодмінно] (О.  Словник української мови у 20 томах
7. проблема — пробле́ма (від грец. πρόβλημα – задача, утруднення) складне теоретичне або практичне питання, що потребує розв’язання, вивчення, дослідження.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. проблема — нія́ких (жо́дних, без і т. ін.) пробле́м у кого, з чим і без додатка. Усе добре, прекрасно, спокійно і т. ін.; все вирішилось — .. Тепер, здається, не тільки у вас, а й у решти членів київської делегації з виступами ніяких проблем? (З газети).  Фразеологічний словник української мови
9. проблема — ПИТА́ННЯ яке, про кого-що (те, що вимагає уваги, обговорення, розв'язання тощо), КВЕ́СТІЯ яка, книжн., ПРОБЛЕ́МА яка, чого (складне). Дослідники присвячують велику увагу саме питанню про зв'язки "Слова" з народнопоетичною творчістю (М.  Словник синонімів української мови
10. проблема — Пробле́ма, -ми; -бле́ми, -бле́м  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. проблема — ПРОБЛЕ́МА, и , ж. Складне теоретичне або практичне питання, що потребує вирішення. — Нехай мене господь боронить, щоб я бралася за таку проблему, котрої закінчення непримінно [неодмінно] (Коб.  Словник української мови в 11 томах
12. проблема — рос. проблема складне теоретичне або практичне питання, що потребує вивчення, дослідження, розв'язання.  Eкономічна енциклопедія