проблема
ПРОБЛЕ́МА, и, ж.
Складне теоретичне або практичне питання, що потребує розв'язання.
– Нехай мене Господь боронить, щоб я бралася за таку проблему, котрої закінчення непримінно [неодмінно] (О. Кобилянська);
Вона, моя маленька донька, ще не розуміється на складних проблемах людськості (Олесь Досвітній).
(1) Психофізи́чна пробле́ма – проблема відношення психічного до фізичного.
Психофізична проблема є надзвичайно складною і може бути продуктивною для науки лише завдяки інтенсивній співпраці різних ділянок пізнання (із журн.).
◇ [Нема́] нія́ких (жо́дних) пробле́м див. нема́;
(2) Пробле́ма но́мер оди́н для кого, чого і без дод. – завдання, що має першочергове значення для кого-небудь; головне, найважливіше.
Розвідувачі надр проникають у найглухіші і найпустельніші місця, де проблемою номер один стає добування води (з газ.);
Після твого повернення для нас проблемою номер один буде твоє здоров'я (Л. Дмитерко);
Проблема номер один сьогоднішнього господарювання – комплексна механізація (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)