алюр

алю́р

(франц. allure, букв. – хода)

1. Різні види ходи, бігу коня (напр., ступа, галоп, кар’єр).

2. військ. Умовна позначка хрестами на донесенні, що визначає ступінь швидкості його доставки.

Значення в інших словниках

1. алюр — алю́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. алюр — (франц. allure — темп, хід), -у, ч. Вид поступального руху коня. Із себе виклич лева і лютуй, твоїх розкошів виярілі юрми проносяться у смертному алюрі, пірнаючи у чорну темноту. (ЧТ:55).  Словник поетичної мови Василя Стуса
3. алюр — -у, ч. Спосіб, характер ходи, бігу коня: крок, галоп, кар'єр та ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. алюр — АЛЮ́Р, у, ч. Спосіб, характер ходи, бігу коня: крок, галоп, кар'єр та ін. Мов у манежі, ми обскакали дворище і тим же алюром понеслись назад (П. Панч); – На такому конику швидким алюром не поскачеш (В. Логвиненко); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
5. алюр — алю́р три хрести́. Уживається переважно як спонукання до дії, руху в значенні: вперед! дуже швидко! негайно! — Діду Кузьма, нате зведення і не баріться... — Алюр три хрести,— схопив дід палку і почвалав до сільради (В.  Фразеологічний словник української мови
6. алюр — АЛЮ́Р, у, ч. Спосіб, характер ходи, бігу коня: крок, галоп, кар’єр та ін. Мов у манежі, ми обскакали дворище і тим же алюром понеслись назад (Панч. II, 1956, 64); — На такому конику швидким алюром не поскачеш (Логв., Літа.., 1960, 26); *Образно.  Словник української мови в 11 томах