алюр
АЛЮ́Р, у, ч. Спосіб, характер ходи, бігу коня: крок, галоп, кар’єр та ін.
Мов у манежі, ми обскакали дворище і тим же алюром понеслись назад (Панч. II, 1956, 64);
— На такому конику швидким алюром не поскачеш (Логв., Літа.., 1960, 26);
*Образно. І дядько Сашко тим же алюром зник (Ю. Янов., II, 1958, 401).
Словник української мови (СУМ-11)