ансамбль

анса́мбль

(франц. ensemble, букв. – разом)

1. Узгодженість, струнке ціле.

2. Художня узгодженість виконання (драматичного, музичного).

3. Спільна участь кількох осіб у виконанні музичного твору; одночасний спів кількох дійових осіб в опері (терцет, квінтет).

4. Музичний твір для кількох виконавців (тріо, квартет).

5. Постійний художній колектив, що займається концертною діяльністю.

6. Композиційно цілісна група споруд.

Значення в інших словниках

1. ансамбль — (колектив співаків, музикантів, танцюристів) гурт, група.  Словник синонімів Полюги
2. ансамбль — анса́мбль іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. ансамбль — (виконавців) група, колектив, (співаків) КАПЕЛЯ, хор, (музик) оркестра; (у грі) узгодженість, злагодженість; (архітектурний) комплекс, композиція.  Словник синонімів Караванського
4. ансамбль — Збірнотка  Словник чужослів Павло Штепа
5. ансамбль — [ансамбл'] -л'у, ор. -леим, м. (в) -л'і, р. мн. -л'іў  Орфоепічний словник української мови
6. ансамбль — (фр. ensemble — спільно, разом) — 1. Група виконавців, які виступають спільно (дует, тріо, квартет, квінтет, секстет тощо). В практиці музичного виконавства існують...  Словник-довідник музичних термінів
7. ансамбль — -лю, ч. 1》 Група співаків, музикантів або танцюристів, що постійно виступає як єдиний художній колектив. || Художня узгодженість, злагодженість у виконанні артистами драматичного, музичного і т. ін. твору.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. ансамбль — АНСА́МБЛЬ, ю, ч. 1. Група співаків, музикантів або танцюристів, що постійно виступає як єдиний художній колектив. У кращих концертних залах столиці виступали українські народні хори та ансамблі (з газ.  Словник української мови у 20 томах
9. ансамбль — АНСА́МБЛЬ (художній колектив співаків, музикантів, танцюристів); ГУРТ, ГРУ́ПА (перев. естрадний). Вокально-інструментальний гурт; В Авіньйоні, потім в Арлі і в Марселі бачив я фольклорні, як тут кажуть, групи — ансамблі пісні й танцю (М. Рильський).  Словник синонімів української мови
10. ансамбль — Анса́мбль, -блю; -са́мблі, -блів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. ансамбль — АНСА́МБЛЬ, ю, ч. 1. Група співаків, музикантів або танцюристів, що постійно виступає як єдиний художній колектив. В кращих концертних залах столиці виступали українські народні хори та ансамблі (Літ. газ., 28.  Словник української мови в 11 томах
12. ансамбль — (фр. — разом, сукупність) Гармонійна узгодженість кількох різнорідних об'єктів, просторових осередків, форм і мотивів. А. відрізняється від поняття композиції, частини якої не є закінченими елементами і лише у своїй взаємодії складають художній твір...  Архітектура і монументальне мистецтво