археологія

археоло́гія

(від архео... і ...логія)

галузь історичної науки, що вивчає історичне минуле людського суспільства на основі речових пам’яток (знарядь праці, предметів побуту, зброї, прикрас, жител, місць поселення, поховання).

Значення в інших словниках

1. археологія — археоло́гія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. археологія — -ї, ж. Наука, що вивчає давні побут і культуру людського суспільства на підставі речових пам'яток минулого, добутих розкопками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. археологія — АРХЕОЛО́ГІЯ, ї, ж. Наука, що вивчає давні побут і культуру людського суспільства на підставі речових пам'яток минулого, добутих у результаті розкопок. Розкопками і вивченням добутих таким способом пам'яток минулого займається археологія (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. археологія — Наука про минуле, яка займається вивченням матеріальних залишків діяльності людей, переважно на підставі розкопок.  Універсальний словник-енциклопедія
5. археологія — Археоло́гія, -гії, -гією  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. археологія — АРХЕОЛО́ГІЯ, ї, ж. Наука, що вивчає давні побут і культуру людського суспільства на підставі речових пам’яток минулого, добутих розкопками. Розкопками і вивченням добутих таким способом пам’яток минулого займається археологія (Іст. стар. світу, 1957, 4).  Словник української мови в 11 томах