біфуркація

біфурка́ція

(від лат. bifurcus – роздвоєний)

1. Поділ трубчастого органа (напр., трахеї) на два відгалуження однакового перерізу.

2. Поділ течії річки (її долини) на два відгалуження, що впадають у різні басейни.

3. У деяких капіталістичних країнах поділ старших класів середньої школи на два напрями (напр., гуманітарний і природничо-математичний).

Значення в інших словниках

1. біфуркація — біфурка́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. біфуркація — (від лат. bifurcus – роздвоєний) термін, вживаний у деяких розділах математики в ситуаціях, коли деякий об’єкт залежить від параметра λ (не обов’язково скалярного) і в будь-якому околі деякого значення параметра λ° (біфуркаційного значення...  Моделювання економіки. Тлумачний словник
3. біфуркація — -ї, ж. Поділ, розгалуження чогось на два потоки, напрямки і т. д.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. біфуркація — БІФУРКА́ЦІЯ, ї, ж., спец. Поділ, розгалуження чого-небудь на два потоки, напрями, течії і т. ін. Роздвоєння “долі” системи проходить у точках біфуркацій (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. біфуркація — Біфурка́ція, -ції, -цією  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)