біфуркація
біфурка́ція
(від лат. bifurcus – роздвоєний)
1. Поділ трубчастого органа (напр., трахеї) на два відгалуження однакового перерізу.
2. Поділ течії річки (її долини) на два відгалуження, що впадають у різні басейни.
3. У деяких капіталістичних країнах поділ старших класів середньої школи на два напрями (напр., гуманітарний і природничо-математичний).
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- біфуркація — біфурка́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- біфуркація — (від лат. bifurcus – роздвоєний) термін, вживаний у деяких розділах математики в ситуаціях, коли деякий об’єкт залежить від параметра λ (не обов’язково скалярного) і в будь-якому околі деякого значення параметра λ° (біфуркаційного значення... Моделювання економіки. Тлумачний словник
- біфуркація — -ї, ж. Поділ, розгалуження чогось на два потоки, напрямки і т. д. Великий тлумачний словник сучасної мови
- біфуркація — БІФУРКА́ЦІЯ, ї, ж., спец. Поділ, розгалуження чого-небудь на два потоки, напрями, течії і т. ін. Роздвоєння “долі” системи проходить у точках біфуркацій (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- біфуркація — Біфурка́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)