венера

вене́ра

[від лат. Venus (Veneris)]

1. В давньоримській міфології богиня кохання та жіночої вроди.

2. Друга за віддаленням від Сонця велика планета сонячної системи.

Значення в інших словниках

1. венера — -и, ж. 1》 У давньоримській міфології – богиня кохання та жіночої вроди. || перен. Про дуже вродливу жінку. 2》 Друга за віддаленням від Сонця велика планета Сонячної системи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. Венера — Вене́ра 1 іменник жіночого роду, істота давньоримська богиня Вене́ра 2 іменник жіночого роду планета  Орфографічний словник української мови
3. венера — И, ж. Венеричне захворювання. Догулявся — венеру підхопив.  Словник сучасного українського сленгу
4. венера — (-и) ж.; крим.; ірон. Сифіліс. — Але Ваня Сланін казав, що у неї венера (Р. Кухарук, Любити хлопчика). БСРЖ, 92; СЖЗ, 23; ЯБМ, 1, 157.  Словник жарґонної лексики української мови
5. Венера — 2-а за віддаллю від Сонця планета Сонячної системи і 2-й за яскравістю після Місяця об'єкт на нічному небі; на скелястій поверхні розлогі рівнини, вис., гори, вулкани, кратери;...  Універсальний словник-енциклопедія
6. Венера — Вене́ра, -ри, -рі, -ро! Вене́рин, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)