Словник іншомовних слів Мельничука

дегенерація

дегенера́ція

(лат. degeneratio, від degenero – вироджуюсь)

1. Виродження, погіршення з покоління в покоління певних рис або властивостей організму.

2. Процес руйнування органів або клітин у організмів. Буває, зокрема, у тварин, розвиток яких відбувається з перетворенням (напр., Д. зябер і хвоста у пуголовка при перетворенні його на жабу).

Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука

Значення в інших словниках

  1. дегенерація — дегенера́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. дегенерація — 1. Процес погіршення з покоління в покоління певних рис або властивостей організму. 2. Зниження органічних чи психічних якостей особи, статі. Причини Д.: спадкові й набуті захворювання, несприятливі умови життєдіяльності. англ. degeneration; нім.  Словник із соціальної роботи
  3. дегенерація — ДЕГЕНЕРАЦІЯ – ДЕГЕНЕРАТИВНІСТЬ Дегенерація, -ї, ор. -єю. Виродження, погіршання з покоління в покоління пристосовних або господарських властивостей у рослин і тварин: процес дегенерації, ознаки дегенерації. Дегенеративність, -ності, ор. -ніс-тю.  Літературне слововживання
  4. дегенерація — -ї, ж. 1》 біол. Процес руйнування органів або клітин організмів чи ослаблення їхньої життєвості. 2》 Зниження життєвості у кожного наступного покоління організмів порівняно з попереднім; виродження.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. дегенерація — Заник, занепад, звирода, звироднілість, зігніття, спад, упадок  Словник чужослів Павло Штепа
  6. дегенерація — Поява у клітинах або в міжклітинній субстанції компонентів, які в нормальному стані там відсутні; виникає внаслідок порушення функції органу.  Універсальний словник-енциклопедія
  7. дегенерація — ВИ́РОДЖЕННЯ (зниження життєвості в кожного наступного покоління організмів порівняно з попереднім), ДЕГЕНЕРА́ЦІЯ. Висока температура ґрунту є причиною виродження ґрунту (з науково-популярної літератури); Вона б не була поганою...  Словник синонімів української мови
  8. дегенерація — ДЕГЕНЕРА́ЦІЯ, ї, ж. 1. біол. Процес руйнування органів або клітин організмів чи ослаблення їхньої життєвості. 2. Зниження життєвості у кожного наступного покоління організмів порівняно з попереднім; виродження.  Словник української мови в 11 томах