депутат

депута́т

(від лат. deputatus – визначений)

1. Виборний представник населення в постійно діючих органах влади.

2. Особа, уповноважена колективом (групою) для виконання якогось доручення.

Значення в інших словниках

1. депутат — депута́т іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. депутат — [деипутат] -та, м. (на) -тов'і /-т'і, мн. -тие, -т'іў  Орфоепічний словник української мови
3. депутат — -а, ч. 1》 Член органу державної влади, обраний виборцями. 2》 Обрана або визначена особа, уповноважена для виконання якого-небудь доручення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. депутат — див. делегат, ходак  Словник чужослів Павло Штепа
5. депутат — Член парламенту.  Універсальний словник-енциклопедія
6. депутат — ДЕПУТА́Т (член органу державної влади, обраний виборцями), ПОСО́Л зах., заст. Сам він депутат Ради (А. Головко); Від 1908 р. до 1918 р. був я послом до австрійського парламенту, де не виголошував ніяких промов (В. Стефаник).  Словник синонімів української мови
7. депутат — Депута́т, -та; -та́та, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. депутат — ДЕПУТА́Т, а, ч. 1. Член органу державної влади, обраний виборцями. П’ять робітничих депутатів [у Державній думі]: Петровський, Бадаєв, Муранов...  Словник української мови в 11 томах
9. депутат — рос. депутат (від латин. deputatus — визначений) — вибраний представник населення окремих регіонів у постійно діючі органи влади. В Україні його правове положення регламентується Конституцією України...  Eкономічна енциклопедія
10. депутат — Депутат, -та м. 1) Депутатъ. Од цариці знов приказ: прислати до столиці депутатів. О. 1862. V. 102. 2) Собственникъ полонини. Шух. І. 184.  Словник української мови Грінченка