Значення в інших словниках
-
депутат —
депута́т іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
депутат —
[деипутат] -та, м. (на) -тов'і /-т'і, мн. -тие, -т'іў
Орфоепічний словник української мови
-
депутат —
-а, ч. 1》 Член органу державної влади, обраний виборцями. 2》 Обрана або визначена особа, уповноважена для виконання якого-небудь доручення.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
депутат —
депута́т (від лат. deputatus – визначений) 1. Виборний представник населення в постійно діючих органах влади. 2. Особа, уповноважена колективом (групою) для виконання якогось доручення.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
депутат —
Член парламенту.
Універсальний словник-енциклопедія
-
депутат —
ДЕПУТА́Т (член органу державної влади, обраний виборцями), ПОСО́Л зах., заст. Сам він депутат Ради (А. Головко); Від 1908 р. до 1918 р. був я послом до австрійського парламенту, де не виголошував ніяких промов (В. Стефаник).
Словник синонімів української мови
-
депутат —
Депута́т, -та; -та́та, -тів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
депутат —
ДЕПУТА́Т, а, ч. 1. Член органу державної влади, обраний виборцями. П’ять робітничих депутатів [у Державній думі]: Петровський, Бадаєв, Муранов...
Словник української мови в 11 томах
-
депутат —
рос. депутат (від латин. deputatus — визначений) — вибраний представник населення окремих регіонів у постійно діючі органи влади. В Україні його правове положення регламентується Конституцією України...
Eкономічна енциклопедія
-
депутат —
Депутат, -та м. 1) Депутатъ. Од цариці знов приказ: прислати до столиці депутатів. О. 1862. V. 102. 2) Собственникъ полонини. Шух. І. 184.
Словник української мови Грінченка