док —
А, ч. 1. Звертання до друга, старшого чоловіка. Док, а док, послухай, що я скажу. 2. -ів, мн. Батьки. Ні, я все ж поїду, бо доки будуть сердитись.
Словник сучасного українського сленгу
док —
(-а) ч.; мол. Те саме, що дока. * Образно. <...> коли українець прийде до бога я знаю / що саме він скаже йому / він скаже богові знаєш док / мене не кличе твоя труба <...> (С. Жадан, Балади про війну і відбудову).
Словник жарґонної лексики української мови
док —
Будівля або плавуча споруда (плавучий д.) на корабельні для будівництва або ремонту корпусу судна; сухий д. — басейн із водонепроникними воротами; змонтований корабель виводиться після наповнення д. водою.
Універсальний словник-енциклопедія
док —
ДОК, у, ч. Портова споруда для ремонту суден, а іноді і їх будування. З відчиненого балкона заводської контори йому добре видно.. широкі доки на березі глибокої бухти (Кучер, Чорноморці, 1956, 26)...
Словник української мови в 11 томах
док —
(голл.) Споруда для огляду та ремонту підводних частин суден. Прийнято розрізняти: ~ плавучий — понтонна споруда з пустотілими стінками, яка після затоплення відсіків може занурюватися у воду і приймати судна, а після відкачки води спливати.
Архітектура і монументальне мистецтво
док —
Док см. доки. --------------- Доки и док нар. 1) Доколѣ, до какихъ поръ. Доки тобі пустувати? Доки буду мучить душу і серцем боліти? Шевч. 2) Пока. Доти лях мутив, доки не наївся. Ном. Доти-м я тебе вірно кохала, доки-м нещирість твою дознала. Чуб. V.
Словник української мови Грінченка