драбант

драба́нт

(польс. drabant, з нім. Drabant – охоронець)

1. За середньовіччя охоронець можновладної особи, солдат почесного конвою.

2. В Росії за Петра І солдат кавалергардської роти.

3. Офіцерський денщик у козацьких військах.

4. Дресирований кінь.

Значення в інших словниках

1. драбант — Охоронець особи в часи середньовіччя [XII]  Словник з творів Івана Франка
2. драбант — драба́нт іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
3. драбант — -а, ч., заст. 1》 Охоронець можновладної особи або солдат, що охороняє командувача. 2》 Офіцерський денщик у козацьких військах. 3》 Учений манежний кінь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. драбант — КІНЬ (велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів), КОНЯ́КА розм., КОМО́НЬ заст.; КОНИ́СЬКО розм. (заморений, слабосилий); ШКА́ПА, ШКАПИ́НА розм., КОНИ́НА розм., КОНЯЧИ́НА розм., ПАТИ́КА зневажл., ШКІ́НЬКА діал.  Словник синонімів української мови
5. драбант — ДРАБА́НТ, а, ч., заст. 1. Охоронець можновладної особи або солдат, що охороняє командуючого. Біля дверей стояло дванадцять драбантів з алебардами (Панч, Гомон. Україна, 1954, 170). 2. Офіцерський денщик у козацьких військах. 3. Учений манежний кінь.  Словник української мови в 11 томах