дуель

дуе́ль

(франц. duel, від лат. duellum – війна)

1. Збройний поєдинок двох противників на певних умовах. Пережиток феодальних уявлень про честь та її захист.

2. Переносно – змагання, боротьба двох сторін (напр., словесна Д. – диспут).

Значення в інших словниках

1. дуель — дуе́ль іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. дуель — Дуе́ль, ж.р. Поєдинок, двобій. Що тоді богато “вступало ся і виступало“, те має свою причину. Річ у тім, що ухвалою засіданя виділового з 24. V. 1899 виключено з товариства члена, що не поєдинкував ся.  Українська літературна мова на Буковині
3. дуель — Двобій, ГЕРЦЬ, турнір, сов. поєдинок; П. змагання; (гармат) перестрілка.  Словник синонімів Караванського
4. дуель — [дуел'] -л'і, ор. -л':у, р. мн. -елеий  Орфоепічний словник української мови
5. дуель — -і, ж. 1》 Поєдинок із застосуванням зброї між двома противниками за викликом одного з них. || Обмін пострілами між двома ворожими сторонами; перестрілка. 2》 перен. Змагання, боротьба двох осіб; двобій. Словесна дуель.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. дуель — Двобій, герць, див. поєдинок  Словник чужослів Павло Штепа
7. дуель — БОРОТЬБА́ (активне, тривале суперництво протилежних або ворожих сил — соціальних груп, осіб, ідей і т. ін.), ПРОТИБО́РСТВО книжн., БОРНЯ́ поет., БОРІ́ННЯ поет., ЗМАГА́ННЯ, ВІЙНА́ підсил.  Словник синонімів української мови
8. дуель — Дуе́ль, -лю, -леві, на -лі; -е́лі, -лів (ч. p., фр. le duel)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. дуель — ДУЕ́ЛЬ, і, ж. 1. Поєдинок із застосуванням зброї між двома противниками за викликом одного з них. Німецький франт у напіввійськовому, спортивного крою костюмі.. йде вулицею. Обличчя — в шрамах від студентських дуелей (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах