екзегети

екзеге́ти

(від грец. εξηγητής – керівник, наставник, тлумач)

1. У Стародавній Греції тлумачі оракулів, іноді законів і звичаїв.

2. Починаючи з александрійської епохи – філологи, які займалися екзегезою; пізніше – богослови-схоласти, які тлумачили біблійні тексти.

Значення в інших словниках

1. екзегети — -ів, мн. (одн. екзегет, -а, ч.). 1》 У Стародавній Греції – тлумачі оракулів, іноді законів і звичаїв. 2》 Починаючи з александрійської епохи – філологи, які займалися екзегезою; згодом – богослови-схоласти, які тлумачили біблійні тексти.  Великий тлумачний словник сучасної мови