ентерит

ентери́т

(від грец. εντερον – кишка)

запалення слизової оболонки тонких кишок. Спричинюється вживанням недоброякісної їжі, хімічними подразненнями, інфекцією; спостерігається при черевному тифі, паратифах, холері.

Значення в інших словниках

1. ентерит — ентери́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ентерит — -у, ч., мед. Запалення слизової оболонки тонких кишок. Гострий ентерит — ентерит, який швидко розвивається і проявляється. Хронічний ентерит — ентерит, який характеризується тривалим перебігом і симптомами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ентерит — (мед.) кишкозапал  Словник чужослів Павло Штепа
4. ентерит — ЕНТЕРИ́Т, у, ч. Запалення слизової оболонки тонких кишок. Ентерит [у тварин] розвивається внаслідок тих же причин, які викликають катар шлунка, причому обидва захворювання дуже часто спостерігаються разом (Профіл. захвор.., 1955, 164).  Словник української мови в 11 томах